Голос покоління, що перетворив травму та зміни на один із найбільш чесних альбомів хіп-хопу.
The Miseducation of Lauryn Hill
Lauryn Hill
1
Дебютна та єдина сольна платівка Лорін Гілл стала карколомною подією в 1998 році. Безкомпромісно сирий, комплексний погляд на внутрішній світ не тільки однієї з найбільших зірок своєї ери, а й ери загалом. Десятиліття по тому «The Miseducation of Lauryn Hill» досі вважається альбомом, що змінив життя виконавиці. Природно обдарована Гілл читає реп з упевненістю жінки, яка повністю контролює творчий процес, а у свій спів уплітає багатство госпелу та канони соулу. Це був прояв внутрішньої глибини тоді, коли темношкірі жінки часто подавалися крізь одновимірні стереотипи. Гілл у своєму шедеврі розповіла історію життєвих злетів та падінь із такою щиросердністю та прямотою, що альбом одразу зрезонував на рівні людства. А її сила духу виявилася такою потужною, що нові й нові покоління відкривають для себе цей альбом, музичність, образність і чесність якого так і не вдалося відтворити.
«Miseducation» народжувався в полумʼї персональної драми. Сім років виконавиця була голосом політично свідомого й визнаного критиками хіп-хоп-тріо з Нью-Джерсі Fugees. Наприкінці затяжного й бурхливого роману з колегою по гурту Вайклефом Жаном Гілл узялася документувати головні події свого життя, зокрема й повільний розпад гурту, у якому вона грала зі старшої школи. Разом із травмою прийшли нові виклики: Гілл також надихали фізичні й ментальні перетворення через вагітність і народження Зіона, її першої дитини з Роханом Марлі. Отримані відчуття виконавиця сприйняла як дороговказ. Ці емоційні перехрестя призвели до появи одного з найчесніших альбомів в історії, артистичного подвигу, що простягається між жанрами та миттю, коли світ визнав талант Лорін Гілл.
Перший трек «Miseducation» починається зі шкільного дзвінка й запрошення вчителя розпочинати урок. От тільки єдина, хто відсутня, — Лорін Гілл. У це закладена головна ідея: навчитися чогось можна тільки на власному досвіді. Спустошена від стосунків із колишнім (а вже тоді було зрозуміло, що це Вайклеф Жан), вона знайшла вишуканий шлях поєднати R&B-гармонії та впевнене читання. І це в період, коли між R&B та хіп-хопом точилася ледь не релігійна війна. Навіть через три роки після виходу «All I Need» від Method Man і Мері Джей Блайдж, хардкор-реп досі залишався притулком для мізогінії, а R&B сприймався як м’якший і «жіночніший» жанр. «Miseducation» будується навколо погляду молодої жінки в усій її войовничості та вразливості в ландшафті хіп-хоп-чартів із конкретним акцентом на гіпермаскулінності. Водночас альбом став точкою входу в мейнстрим, де було заведено принижувати музичність хіп-хопу.
Альбом був частково записаний на Hope Road на Ямайці, у домівці Боба Марлі. Це позначилося на дизайні обкладинки, що був ідеєю Гілл. Це омаж на обкладинку альбому «Rastaman Vibration» від The Wailers. Секрет довговічності та ДНК цих пісень закладений у класичне звучання Motown/Stax, де проявився унікальний вокальний підхід Гілл. Один лише багатошаровий «Doo Wop (That Thing)» приніс їй дві з п’яти нагород «Ґреммі» в 1999 році. Це було підтвердження оригінальності її звучання та важливості цієї музики в контексті розвитку фемінізму в еру покоління хіп-хопу.
Уразливість у синґлах «Miseducation» обговорюють часто. Але переживання та сили Гілл виявилися зрозумілими всім. Вивчаючи історію в Колумбійському університеті, Лорін Гілл згадує в альбомі своє дорослішання в Ньюарку, штат Нью-Джерсі, крізь легку соціополітичну призму («Every Ghetto, Every City» з клавінетом Лоріса Голланда з Brooklyn Pilgrim Church) та висловлює філософські роздуми на тему дорослішання в безправному світі («Everything Is Everything», де класичне звучання соулу 70-х завдячує бек-гурту з тоді ще невідомим піаністом на імʼя John Legend).
«Miseducation» — це також доказ, що щирий намір і гранична відвертість можуть бути найкращими партнерами на шляху до визволення власного «я». У політично зарядженій «Everything Is Everything» Гілл співає: «My practice extending across the atlas/I begat this» («Моя робота охоплює весь світ/Я породила це»). Вона була й залишається унікальним талантом свого покоління, чия інноваційність і натхнення проходять крізь десятиліття. Виконавці часто створюють довжелезні дискографії, щоб видати роботу, яка зрезонує із суспільством і винесе музикантів на умовний пантеон. Лорін Гілл це вдалося з першої спроби.
«Дуже цікаво й унікально: цей альбом може бути водночас саундтреком до вашого життя та залишатися поза часом. Щоразу коли його чуєте, це ніби вперше… І щоразу він чіпляє по-новому, щоразу зустрічає в іншу мить життя. Якщо можна було б створити лише один альбом за життя — це ідеальний варіант. Це вершина».
Дуа Ліпа