Пісні, сповнені жаху, забуття й надії.
OK Computer
Radiohead
12
Не так багато альбомів, що містили в собі суміш нахабності, музичної революційності та тривожності, були прийняті широкою аудиторією. «OK Computer» став саме таким. Це був тріумф, який не тільки означив нові горизонти в дослідженні рок-музики, а й окреслив інтерес і хвилювання стосовно технологічного прогресу (і це в епоху до міленіалів). У піснях, сповнених жаху й забуття, Том Йорк так сильно відмежовується від суспільства навколо, що прагне бути викраденим інопланетянами, щоб споглядати «світ, яким я б хотів його бачити». Це надзвичайно тривожний набір пісень, але водночас дуже вабливий. Це переосмислення звучання рок-н-ролу з амбіцією класичного митця, що робить альбом одним із найбільш радикальних, але необхідних висловлювань свого часу.
Усупереч своїй похмурості, «OK Computer» сповнений надії, що попри неминучий поступ прогресу, ми не розгубимо свою людяність. Звернення до невпинного ритму всесвіту доволі просте: «Ідіоте, пригальмуй», — останні слова Тома Йорка в завершальній пісні «The Tourist». «OK Computer» зробив із Radiohead трендсетерів у рок-музиці, а десятиріччя по тому їхні хвилювання, особливо стосовно збільшення обсягу внутрішньої ізоляції, лише підтверджуються. Проте їхні відповіді та промінь надії залишаються досі актуальними.