У 2001 році він був на вершині. Хоча неприємний осад залишився.
The Blueprint
JAY-Z
13
Лише за кілька років до того JAY-Z не міг знайти лейбл. Тепер він не лише тримав на своїх плечах усю реп-культуру, а й допомагав «узаконити» її в очах аудиторії, яка все ще могла списати його на тимчасову моду. Виданий 11 вересня 2001 року «The Blueprint» став миттєвою класикою. Він брутальний («Takeover»), пихатий («Girls, Girls, Girls»), грайливий («Izzo [H.O.V.A.]») і такий вразливий, що обеззброює («Song Cry»). За винятком репера LL Cool J, культура більше не знала таких випадків другого життя.
«The Blueprint» розширив текстові межі мейнстримового хіп-хопу, водночас повернувшись до класичної форми завдяки семплам класичного року та соулу (зокрема, завдяки молодому продюсеру на ім’я Kanye West). У підсумку вийшов альбом, що допоміг закласти підвалини репу як музики з історичною тяглістю.
«Це повчальна історія для всіх молодих та амбітних. Не відвертайтеся від людини, яка має план і готовий матеріал».
Playboi Carti
«Reasonable Doubt, classic/Shoulda went triple», — у «Blueprint (Momma Loves Me)» це звучить як посилання на перший альбом музиканта, а також нагадування, що деякі речі не забуваються. Чи можна бути на вершині та все ще відчувати неприємний осад? На «The Blueprint» є все це — і JAY-Z все ще хоче більше.