Складна музика з простою ідеєю: коли ви молоді, усе прикрашено потужністю оркестру.
Pet Sounds
The Beach Boys
20
Аранжування Браяна Вілсона принесли в рок-музику складність, якої раніше ніколи не було. Але водночас ця музика пашіла простою та поетичною ідеєю: коли ви молоді, усе прикрашено потужністю оркестру. Поки гурти на кшталт The Velvet Underground почали використовувати поп, щоб досліджувати межі реальності, «Pet Sounds» навпаки звернувся до фантазій попмузики 30-х та екзотики 50-х, старого Голлівуду й раннього телебачення. Попри сакральні відчуття від альбому (свій наступний проєкт — «Smile» — Вілсон назвав «підлітковою симфонією до Бога»), цілком логічно, що співавтор Тоні Ашер прийшов зі світу реклами. Масштабні амбіції Вілсона не завадили йому зрозуміти, що для цього проєкту необхідне щось тутешнє, термінове й універсальне.
«Це дало людям розуміння, що альбом може бути захопливою пригодою».
Грем Неш
З-поміж усього спадку, що залишив «Pet Sounds», головною стала ідея, що попмузика — доступна й зрозуміла. Вона може використовуватися, щоб говорити про розмаїті особисті світи. Експерименти Вілсона з LSD не так легко зчитуються, але неважко почути, як він намагається викопати почуття, зариті так глибоко, що їхній пошук перетворюється на екзистенційну пригоду.