На хвилі вечіркового репу один із найбільших артистів жанру нарешті пояснив, що таке похмілля.
Doggystyle
Snoop Dogg
84
Вийшовши відразу після «The Chronic», знакового сольного дебюту Dr. Dre, «Doggystyle» від Snoop Doggy Dogg слухається як вечірка до ранку з невідворотним похміллям. А воно обов’язково настає після «The Chronic» із лінивим опівденним катанням районом Креншоу. Хоча треки на кшталт незабутніх «Gin and Juice» і «Doggy Dogg World» дарують миті радісної легкості, що може позмагатися з насиченою сонячним світлом радістю «Nuthin’ But A ‘G’ Thang» у Dre, у «Doggystyle», на відміну від чистої святковості «The Chronic», усе ж іноді відчувається напруження та втома.
«Головною ідеєю було зробити щось дуже глибоке й геть інше».
Snoop Dogg
Найкраще це видно в «Murder Was the Case» із невластивим бароковим продюсуванням від Dr. Dre та лютим репом у виконанні Snoop, у якому зазвичай розслаблений емсі вдається до холоднокровної манери в дусі «Обличчя зі шрамом». До речі, на момент виходу альбому репер звинувачувався у вбивстві та ще не був виправданий. Часом пригнічена атмосфера «Doggystyle» допомагає відрізнити його від надмірності «вечіркового» репу Західного узбережжя, що почав з’являтися в чартах на початку комерційного успіху лейбла Death Row в 90-х. Альбом також затвердив прихід однієї з найбільших персон в історії репу.