Один із найуразливіших, але найвизначніших рок-альбомів в історії, породжений трагедією.
Back in Black
AC/DC
90
Коли бешкетний вокаліст AC/DC Bon Scott помер 19 лютого 1980 року, кар’єра британського гурту — та, що після років виснажливих турне, неймовірно злетіла в Америці з виходом «Highway to Hell» 1979 року, — здавалося, зібралася слідом за співаком. Але коли під час похорону його батько відвів Анґуса та Малколма Янґів убік і благословив їх продовжити справу, брати почали працювати над новою музикою. Спершу це для них стало шляхом своєрідної жалоби, а згодом — шансом переродження. За шість тижнів із ними вже був Браян Джонсон, і AC/DC повернулися. Так, дійсно повернулися.
Попри сумну передісторію, «Back in Black» сповнений таких само бадьористих рифів і груву, як і за попередніх часів. Джонсон довів, що зліплений зі схожої до покійної зірки глини. Він наситив пісні на кшталт «You Shook Me All Night Long» подвійними змістами, як у словах «She told me to come/But I was already there» («Ти запросила мене зайти/Однак я вже був там») і потойбічною охриплістю в голосі. Виданий за п’ять місяців після смерті попереднього фронтмена, «Back in Black» став одним із найуспішніших альбомів усіх часів та окреслив комерційне панування хард-року впродовж 80-х.
