Щирий поп замість кантрі: Тейлор Свіфт осідлала ностальгію задля руху вперед.
1989 (Taylor’s Version)
Taylor Swift
18
Сьогодні легко забути, що у 2014 році Тейлор Свіфт усе ще наближалася до переламної точки, постаючи вже в новому амплуа (лише у 24 роки) всепереможної зірки, якою ми знаємо її сьогодні. Вона вже у своєму стилі почала дозувати кантрі на користь попу в «Speak Now» 2010-го та «Red» 2012-го, попрацювавши на останньому зі шведськими суперпродюсерами Max Martin і Shellback. У «1989» Свіфт остаточно відмовилася від кантрі.
Як і Шаная Твейн із «Come On Over» або навіть Боб Ділан із «Bringing It All Back Home», альбом «1989» — той випадок, коли артист не зважає на очікування та виграє. Не те щоб Свіфт зростала під натхнені 80-ми синтезовані звуки, які їй допомогли створити продюсери Martin, Shellback, Раян Теддер і майбутній улюбленець співачки Джек Антонофф — сама назва альбому каже, що вона навіть народилася вже наприкінці того десятиліття. Але як до того вона гралася з традиціями й умовностями музики кантрі, так само Свіфт використовує ностальгію в «1989», щоб рухатися вперед.