Знаковий альбом, що буквально означив нові межі та глибину впливу попмузики.
Thriller
Michael Jackson
2
У світі є мало попальбомів, ба навіть мистецьких витворів, які б позначили загальний зсув у часі та просторі так, як це зробив «Thriller» Майкла Джексона 1982 року. Згадувати його переламний вплив на кар’єру вундеркінда, який став R&B-хітмейкером, виглядає якось дрібно. А говорити про космічний комерційний успіх — дещо знецінює його в мистецькому сенсі. Він щонайменше дав визначення блокбастера у світі сучасного попу й означив нові межі та глибину впливу музики.
Украй непросто струсити з «Thriller» багаж історії. Але спробувати почути його в чистому вигляді як самодостатній художній твір — окрема насолода. Сім із дев’яти оригінальних треків опинилися в найкращій десятці синґлів. Утім, ще важливіше те, як продюсер Квінсі Джонс перетворив одержимості Джексона на вишуканий, неймовірно виконаний попфанк.
«Ніхто інший не міг би виконувати чіпкі пісні такої якості на такому високому рівні».
Найл Роджерс
Перша пісня альбому, «Wanna Be Startin’ Somethin’» презентує лютого, найфанковішого Джексона, який продовжив там, де закінчив у «Off the Wall» 1979 року, — та утвердив себе як відвертого виконавця R&B. Але вже починаючи з першого хітового синґлу, балади «The Girl Is Mine», дуету з Полом Маккартні, та «Beat It», що аж димить від гітарної піротехніки Едді Ван Галена, міжжанровий ривок Джексона став одкровенням для індустрії — й аудиторії в усьому світі. Ось як може зазвучати музика, якщо трохи стерти старі уявлення про межі. «Billie Jean» стала захопливим психологічним дослідженням параної та манії переслідування, що він уже починав відчувати, але тут усе ще є загадкова принадливість артиста, який став утіленням усюдисущої суперзірки попу.