Психоделічна віха, у якій рок-музика вперше цілком злилася з електронним звучанням.
The Dark Side of the Moon
Pink Floyd
28
Навіть порівняно з іншими великими рок-альбомами того часу, «Dark Side of the Moon» був революційним у своїй відмові від яскравої екстравертованості, як у The Rolling Stones, на користь глибшого занурення в себе. Одночасно з тим, що альбом став проривом, він також був частиною еволюції самих Pink Floyd, які зуміли поєднати найбільш експериментальну фазу своєї творчості з чіткішими посланнями, досліджуючи глобальні теми: жадібність («Money»); божевілля («Brain Damage», «Eclipse»); війна та розбрат у суспільстві («Us and Them»). А головне — гурт робив це з лаконічністю та легкістю для сприйняття, незалежно від того, якою складною була музика.
«Dark Side of the Moon» не може похизуватися важкістю рокових рифів, як для одного з найвизначніших альбомів в історії року. Навіть коли гурт «відривався» й давав волю емоціям — скажімо, в емоційному треку «The Great Gig in the Sky», що став популярним у TikTok, — акцент робився більше на текстурі та почутті. Альбом дав поштовх для таких постпсиходелічних дослідників, як Radiohead епохи OK Computer і Tame Impala. Він також ознаменував мить, коли рок-музика цілком злилася з електронним звучанням, і цей гібрид досі розвивається вже понад п’ять десятиліть по тому.
«Щоразу, коли я це слухаю, то відчуваю піднесення… Наче перебуваю в невагомості, спостерігаючи крізь вікно космічного корабля».
Кріс Гедфілд
астронавт