Безстрашно конфліктні та вкрай обнадійливі роздуми про безладність.
Jagged Little Pill
Alanis Morissette
31
Третя суперхітова платівка Аланіс Моріссетт, видана після перших двох альбомів підліткового попу, що потрапили до рейтингу «40 найкращих» у її рідній Канаді, була поетична та прямолінійна, цинічна й ідеалістична, саркастична та щиро наївна. Також вона була безстрашно конфліктна, з гострою критикою католицтва, технологій та інфантильних чоловіків — відтоді у вкрай небагатьох артистів стало духу на щось ледь схоже. Тож коли 21-річна колишня зірка дитячого каналу Nickelodeon у 1995 році видала цей альбом після того, як її викинув власний лейбл, його погляд на речі без компромісів і виправдань прозвучав якось особливо. Він запропонував той рівень відвертості та вразливості, що вказав шлях поколінням особливого типу авторок, зокрема Тейлор Свіфт та Олівії Родріґо.
«Пам’ятаю, як сказала собі, що не припиню писати, поки не полюблю написане всім серцем».
Аланіс Моріссетт
За тими привабливими для радіо хуками та сонячними гармоніями альбому ховалися спостереження про безладдя та банальність життя. Людська слабкість стає лейтмотивом. Моріссетт відволікається на «All I Really Want», дезорієнтована щастям у «Head Over Feet». І хоча в основі альбому лежить крах ілюзій, його спадок — це сподівання, ідея, що стікати кров’ю, кричати та вчитися, зрештою, теж означає жити. У безтурботній «Hand in My Pocket» — зараз це така собі капсула часу із сигаретами й таксі — вона пробачає собі, що не все це збагнула.