Атака звуком і словом: віднині хіп-хоп — радикальний політичний вид мистецтва.
34
У 1988 році хіп-хопу вже виповнилося півтора десятиліття. Хоча деякі артисти та гурти, зруйнувавши бар’єри індустрії, пройшли далеко далі, закріпившись у мейнстримовій свідомості, сам по собі жанр люди переважно розуміли неправильно. Public Enemy, на щастя, були готові, мали бажання та сили йти в бій. Категоричний емсі Chuck D та яскравий репер Flavor Flav уже в 1987 році здійснили підготовчий залп із цілком агресивним дебютом «Yo! Bum Rush the Show», кинувши на передову лінію ідеї та образ Чорного націоналізму.
Проти тієї сміливої авантюри, альбом «It Takes a Nation of Millions to Hold Us Back» уже виглядав як ракетно-бомбовий удар — такий собі реп-бліцкриг під проводом бурхливого автора із зухвало войовничими настроями. Ця революційна енергія тактильно відчутна в «Bring the Noise» і «Don’t Believe the Hype», знакових піснях, хуки яких звучать як накази командування. А далі в альбомі «Black Steel in the Hour of Chaos» та «Rebel Without a Pause» качають так само впевнено, як і попередні, та несуть повідомлення такі ж провокативні та праведні, як і будь-що в цьому альбомі.
«Він досі актуальний. Що б не відбувалося в житті, нас ніщо не може спинити».