Сміливо експериментальний, політично заряджений подвійний альбом, що став більшим за панк.
London Calling
The Clash
35
Попри те, що перші два альбоми The Clash були видатними, вони все ж працювали в межах панк-року, який у 1979 році став здаватися доволі вузьким, якщо не ретроградним жанром. В імпровізованій репетиційній базі поруч з автомайстернею вони почали грати кавери в стилях поза зручною зоною комфорту: регі, соул, рокабілі, паб-рок. «London Calling» не лише означив прихід експериментів, а став миттю, коли The Clash стали більшими за панк.
В альбомі «London Calling» вражало й досі вражає не тільки різноманіття стилів, а й те, як сміливо гурт оголошує своє панування над ними. Вони важкі («Death or Glory», «Hateful»), вони легкі («Revolution Rock», «Lover’s Rock»), вони співають про проблеми людства («Clampdown») або стосунки («Train in Vain» Міка Джонса), розкриваючи давню істину, що наш внутрішній світ — це завжди продукт зовнішнього впливу. Те, що раніше вважалося місцевою проблемою, як-от бідні білі англійські діти в пошуках майбутнього на тлі зникнення перспектив, стає проблемою міжнародною: робітничий клас страждає всюди, тож тепер це історія про людину як таку.