Королева надихалася попсценою свого часу — і переробила її на власний смак.
BEYONCÉ
Beyoncé
36
Світ попмузики затремтів, коли в грудні 2013 року п’ятий альбом Beyoncé, названий на її ж честь, вийшов в iTunes без жодних анонсів. Одна з найбільших зірок світової музики відмовилася від звичного релізу великої роботи й натомість випустила альбом миттєво й без попередження. Проте «BEYONCÉ» став би великим досягненням для виконавиці, попри все. Упродовж 14 пісень Beyoncé демонструє свою артистичність та емоції, відверто розповідає про свої страхи, говорить про сексуальність і щастя, виблискуючи силою та багатогранністю свого голосу.
Напередодні зміни десятиліть попмузика теж змінилася. Місце на радіо та в чартах посіли пісні, сповнені електропопу — на противагу самій Beyoncé та виконавцям, близьким до R&B, які очолювали списки у 2000-х. В альбомі «BEYONCÉ» співачка й бізнесвумен продемонструвала, що вона й надалі залишається в панівному класі світової музики, незалежно від ротацій на радіо. Вона серед тих, хто не підлаштовується під тренди попмузики, а використовує їх для написання власного підручника.
«Я працював цілодобово, що зрозуміти код Beyoncé».
Раян Теддер
продюсер
В альбом увійшли колаборації з ключовими артистами свого часу. Наприклад, Drake, що нашаровує своє звучання на приголомшливій у своїй лаконічності «Mine». Або Frank Ocean, що приєднується до Beyoncé на «Superpower» у розкішному продакшені Фаррелла Вільямса. Спрага виконавиці досліджувати музичні максимуми призводить до того, що альбом існує у власному всесвіті, дотичному до попкультурних трендів, але разюче самобутній. «BEYONCÉ» демонструє важливу поворотну точку для артистки. Після нього її статус світової зірки не підлягає обговоренню. І все це на її умовах та в її ритмі.