Стрибок U2 до глобального панування навчив визволення, що приходить через примус.
The Joshua Tree
U2
49
«The Joshua Tree» став для U2 чимось новим: вплив госпелу, емоційна оголеність, поява звучання, що визначило себе своєю відвертістю. Раніше вони створювали пісні з відчуттям свободи та легкості. Тепер вони з’ясовували, що вивільнення приходить через примус.
Якщо добре прислухатися, це звучання можна розкласти на шари: гітарні потоки, шматочки перкусії, наче кишеньковий годинник («One Tree Hill»). Але якщо просто розслабитися, усе звучить прямо й мінімалістично. Слова розповідають про романтичне кохання («With or Without You», «I Still Haven’t Found What I’m Looking For»), а також про пошук Бога та сенсів — віддзеркалення дуальності, яке вони знайшли водночас у госпелі та романтизмі Вана Моррісона й Патті Сміт. Музичне тло — звукові акварелі, створені продюсерами Браяном Іно й Даніелем Лануа, — що показує постійні зміни. А передній план — з маршовими ритмами та пристрасним вокалом — тривкий і міцний. Вони рок-н-ролять простими засобами своєї доби, але їм вдається достукатися до чогось вічного.