Ще ніколи Stones не вдавалося так чітко екстраполювати свій міф у музику.
Exile on Main St.
The Rolling Stones
53
«Exile on Main St.» передусім про настрій, а вже потім про пісні й виступи. Ви вже бачите, як молоді божества потіють у підвалі французького маєтку з видом на Середземноморʼя, оточені гульвісами й випадковими гостями, що поїдають лобстера вдень і працюють уночі? Ще ніколи гурту не вдавалося так точно транслювати власний міф у музику. Але «Exile» — водночас альбом, на якому The Rolling Stones найбільше наблизилися до авангарду, до звучання з умисними помилками (брудне зведення, неточні партії) від чого здається, ніби правильна версія була спеціально стерта.
«“Exile on Main St.” — найвидатніший рок-н-рольний альбом усіх часів. Річ не лише в тім, що найбільший рок-гурт опиняється в невимовно гарному й декадентському маєтку на півдні Франції. А в тім, що там відбувається щось, чого ви не чуєте».
Кріс Робінсон
The Black Crowes
На кожні «Tumbling Dice» або «Torn and Frayed» — два найчіткіших моменти альбому — знайдуться «I Just Want to See His Face» та «Let It Loose»: треки, що працюють радше як варіації з відкритим фіналом, а не завершені пісні. Увесь той блюз, що раніше заземляв бажання та пошуки гурту, тепер звучить загадково й таємничо. Усі сумніви, які мали музиканти, їм удалося записати мовою музики.