Вершина неосоулу 90-х і мікс інновацій Чорної музики.
57
Свій шедевр «Voodoo» D’Angelo випустив на початку нового століття (і через пʼять років після дебютного «Brown Sugar»). Одразу стало зрозуміло, що він уникнув славнозвісного «синдрому другого альбому» й перетворився на музиканта, який водночас поважає традиції та не боїться йти за музичною інтуїцією. Тоді неосоул слугував альтернативою блискучому хіп-хопу й R&B 90-х. А «Voodoo» став його вершиною: міксом інновацій Чорної музики, зокрема блюзу, джазу, соулу, фанку й навіть госпелу, сповненим усього спектру людських почуттів — від розпачу до екстазу.
Ритми альбому такі глибокі, що можуть вас поглинути, особливо коли вони пробивають відмітку в шість хвилин. Наприклад, найвідоміший сингл «Untitled (How Does It Feel)»: яким же спокусливим є його неквапливий ритм. Або переспів «Feel Like Makin’ Love» Роберти Флек, де кожен інструмент доповнює один одного та блискучий фальцет D’Angelo. Якщо «Brown Sugar» був контрольованим запалом, то «Voodoo» — це стихійна пожежа, повна експериментів, сміливих імпровізацій із відчуттям генія, який відточив свою майстерність.
«У продакшені, аранжуванні та грі відчувається легкість. Враження, ніби нічого не робилося з напругою. У всьому є грація, яка мені так подобається».