Культурний зсув, сповнений гімнів для колективної ейфорії. І так, тут є «Wonderwall»!
(What’s the Story) Morning Glory?
Oasis
58
Ноел Галлахер креативно підійшов до проблеми «синдрому другого альбому». Коли справа дійшла до створення «(What’s the Story) Morning Glory?», альбом був уже написаний. Якщо дебютний альбом 1994 року «Definitely Maybe» слугував блискучою інтродукцією, то на другій платівці розташувалися пісні, ідеальні для співу натовпом і колективної ейфорії.
Згодом стало очевидно, що ця платівка — щось більше за просто другий альбом блискучого рок-гурту. Це вершина ери бритпопу, сповненої роздутих его, нахабства та завищених амбіцій. І все ще нікому в цьому не вдалося перевершити Oasis. Як узагалі можливо, щоб на одній платівці поруч було стільки класичних пісень? Окрім «Wonderwall» і «Don’t Look Back In Anger», можна поринути у світлу меланхолію «Cast No Shadow», космічний розмах «Champagne Supernova» та зухвалість заголовного треку. Це історія десятиріччя, закарбована в 50 хвилинах.
Після цього Oasis було не зупинити. Єдиними, хто міг стати на їхньому шляху, були вони самі. У будь-якому разі «Morning Glory» вдалося втамувати хаос і перетворити його на щось по-справжньому магічне.