Грайлива 63-хвилинна замальовка дивного нового світу хіп-хопу.
65
Позаземний хіп-хоп De La Soul бере свій початок у 1988 році в передмісті Лонг-Айленда з невимушеною розкутістю «Plug Tunin’», 12-дюймової платівки, що поєднувала нестандартну гру слів зі ще більш нестандартними семплами — такого хіп-хоп ще не бачив. На своєму наступному, дебютному альбомі Trugoy, Posdnuos, DJ P.A. Pasemaster Mase і продюсер Prince Paul зазирнули в майбутнє репу та зробили свою замальовку того, чим має стати жанр. De La Soul були андеграундними провидцями до Outkast і The Roots.
De La Soul копирсалися в жанрах і платівках, щоб наповнити хіп-хоп новими настроями й текстурами, а не лише паразитуванням на Джеймсі Брауні та Funkadelic (хоча ритми останніх стали основою для «Me Myself and I», єдиної пісні гурту, що потрапила до американського «40 найкращих»). Вони надихалися «Schoolhouse Rock!», Steely Dan, платівками для вивчення французької мови, Джонні Кешем і касетою з Liberace, яку знайшли в студії. Реп De La Soul перетворював фрази на експресіоністичні хмари, які ставали то чистою поезією, то грайливою нісенітницею. De La Soul були ексцентричні у своєму самовираженні. Вони обрали африканські медальйони замість товстих золотих ціпків і стали культовою моделлю для багатьох поколінь реперів з альтернативним мисленням.