Прорив, що переніс треш-метал з околиць у мейнстрим.
Master of Puppets
Metallica
69
Після альбому 1984 року «Ride the Lightning» Metallica опинилися між двома світами андеграундної чистоти жанру та мейнстримового визнання. Треш-метал, задирливе брутальне мистецтво аутсайдерів, почали «пускати до пристойної хати». Наступний альбом, «Master of Puppets», став ще завзятішим — у швидкості, в агресії, у його ворожості до сил контролю. Утім, його вплив виявився ще ширшим, і їхні дні життя у фургоні добігали кінця.
За всією точністю виконання «Master of Puppets» усе ще створює враження продукту підвалу або гаража. І якщо концерти Van Halen і Mötley Crüe обіцяли юнакам розраду (у дівчатах, у наркотиках, у повній відсутності заборони), то Metallica грали з невгамовністю людини в пазурях виру негативних думок — чи то про війну («Disposable Heroes»), чи то про залежність («Master of Puppets»), чи то про релігійний євангелізм («Leper Messiah») або крах системи контролю психічного здоров’я («Welcome Home [Sanitarium]»).
Ще ніколи така екстремальна музика не знаходила таку широку аудиторію. Утім, відтоді аудиторія Metallica не була такою малою. Упродовж наступних п’яти років вони стануть одним із найбільших гуртів у світі. І приноситимуть лють і відчуженість із похмурої тіні прямісінько на стадіони.